Вірші

Вірш В.А. Глущенка "Украïно, калиновий краю"

 Виконала Злата Бреус, учениця 9-В класу ОЗО "Миронівський академічний ліцей №3"

Украïно, калиновий краю

Вся земля тут знайома до болю: 
 Я завжди лину серцем додому 
В яблунево-вишневі сади.
Украïно! Калиновий краю! 
Золоті пшениці на полях 
Я для тебе живу Украïно, любове моя!
На душі бринить пісня святкова Ллються в обрії щирі слова. 
Тут дитинства мого колискова Материнським теплом ожива
Сипле сонце ласкаве проміння
 В Українi родивсь(-лась) і живу,
 За моє, за козацьке коріння 
Землю рідну я матір'ю зву.
Запах трав, шум дібров, смак води.

Вірш В.А. Глущенка "Я вернувся до рідної хати" 

Виконала Злата Бреус, учениця 9-В класу ОЗО "Миронівський академічний ліцей №3"

Я вернувся до рідної хати

Я вернувся до рідної хати

3 розмаїття далеких доріг,
Та не вийдуть ні мама, ні тато Зустрічать, як завжди, на поріг.
Я вернувся до рідної хати, 
Та батьків вже забрала зима.
Голосам дорогим не звучати,
 Їх немає вже, їх вже нема.
Я вернувся до рідної хати. 
Чую плач солов'я в вишняку, 
Моє серце теж хоче ридати, 
Стрiвши звістку таку нелегку.
Я любив вас всім серцем, повірте! 
Та гукали дороги земні. 
Хмелем юності все оповите 
Позабуть вас судилось мені.
Не писав вам з мандрівок далеких.
І у гості лиш раз прижджав.
І забулись менi тi лелеки
Серед буйних юнацьких отав.
Я вернувся до рідної хати,
Та не те там усе, вже не те.
 Бо немає ні мами, нi тата, 
Лише мальва так п'янко цвіте...

Вірш В.А. Глущенка "Доля"

Виконала Злата Бреус, учениця 9-В класу ОЗО "Миронівський академічний ліцей №3"

Доля

Чи була моя доля щасливою?
Ти у мене про це не питай.
Бо сміялась вона сонцезливою. Вирувала, немов водограй.
Бігла з вітром степами просторими.
І гойдалась у віттях гаїв.
Мерехтіла далекими зорями.
I кохалась в піснях солов"їв.
Шумувала у травах нескошених.
І купалась в джерельнıи воді.
Тож чи варто питати у осені.
А чи був я щасливим тоді?

Вірш В.А. Глущенка "Найдорожче в людини - сім'я" 

Виконала Анна Поліщук, учениця 9-А класу ОЗО "Миронівський академічний ліцей №3"

Найдорожче в людини - сім'я

Ви такі молоді і щасливі,
Вам всміхається небо й земля.
На рушник на весільний ви стали, Спільну долю вiн вам простеля.
Приспів:
Мир і злагода, спокій в родині-
То турбота її і твоя.
Пам'ятайте ви батьківську мудрість: Найдорожче в людини - сім'я.
Та подружнє життя не із легких,
В ньому свята і будні щодня.
Будуть радість, сльози й печалі,
Не завжди в домі сонце cіє.
Приспів.
Ви такі молоді і щасливі,
Вам всміхається небо й земля.
Пройдуть роки, ви скажете дітям,

Як сьогодні кажу це вам я
Приспів.

Ми - Ваші діти

Ганно Корніївно, добра і мила,
Друга матуся для нас Ви були.
Мову Тараса любити навчили,
Щедрою ласкою в світ повели.
Лагідний голос я чую й понині,
Мудрості Вашій вклоняюсь до ніг.
Зичу, щоб завше було синє-синє
Небо над Вами, як оберіг.
Гордий від того, що Ви є на світі.
Щастя, що є ще такі вчителі!
Вчителько наша, ми -Ваші діти,
Поки і будемо жить на Землі

Вірш В.А. Глущенка "Ми зустрілись тоді"

Виконала Анна Поліщук, учениця 9-А класу ОЗО "Миронівський академічний ліцей №3"

Ми зустрілись тоді

Ми зустрілись тоді,
 Коли падало листя гаряче
Ми зустрілись тоді,
Коли осінь майнула крилом. 
Ти сказала мені:
"Не люблю я тебе, мій юначе
Бо кохання моє ще іде 
Ось там ген за селом"
Я тобою щодня,
Ніби спраглий ковтком води, марив
Я до тебе щодня 
I у снах, і у мріях летів.
Я коханням своїм, 
Я коханням розвіював хмари.
Своїм серцем, як сонцем. 
Тебе я зігріти хотів.
Та холодна стіна
Ніччю темною між нами. 
I здолати її,
Як не пробував я, все ж не зміг.
Впало листя на лід,
 Як мрій моїх рани,
I дорогу до тебе замів
 Назавжди білий сніг.
Ти не любиш мене, 
І серці лиш бiль і образа.
Ти не любиш мене, 
Тож на серці і туга, і щем.
Ти сказала менi,
Ти сказала мeнi це відразу.
 Та обïхати долю не зміг
Я й гарячим конем.

Вірш В.А. Глущенка "Серце хоче любити "

Виконала Софія Жуковська, учениця 8-Б класу ОЗО "Миронівський академічний ліцей №3"

Серце хоче любити

Кохана, льодинка кохана!

Чи є в твоїм серці тепло?
Чи, може, зима обійняла
Й стежки всі мої занесло?
А в мене на серці буремність,
Хоч тягарем впали літа.
І знову тактовність і чемність
Мої замикають вуста.
А серце так хоче кричати,
Щоб словом той лід розтопить,
Бо серце не може мовчати,
Коли воно хоче любить!

Вірш В.А. Глущенка "Приїду в минуле "

Виконала Софія Жуковська, учениця 8-Б класу ОЗО "Миронівський академічний ліцей №3"

Приїду в минуле

Я приїду в минуле здалеку,
З тих часів, що уже не вернуть.
Де курличать щасливі лелеки
І хлопчина збирається в путь.
Приспів:
Там, в минулому, перше кохання
Як згадаю, так серце болить.
Як хотів би , нехай і востаннє,
Ще хоч раз повернутись в ту мить.
Де блукав я у травах зелених
І під спів невгамовних пташок
Усе мріяв: біжиш ти до мене
У вінку з польових волошок.
Приспів.
Тож зберуся у путь, як хлопчина,
І полину в далекі ті дні.
Там чекає на мене стежина,
Та по ній не ходити мені.
Приспів.

Зичимо

Зичимо!
Щоб були у вашій хаті
Всі здорові і багаті!
Щоб до хліба і до солі
Усього було доволі!
Зичимо! Зичимо!
Щоб хотілось і моглося,
Щоб і їлось і пилося!
Щоб машини "мерседеси"
Та ще й вілла у Одесі!
Зичимо! Зичимо!
Щоб вам гривні і доляри,
Фунти й євро ще до пари!
Щоб і діти виростали,
А ви старості не знали!
Зичимо!
Зичимо!
Зичимо!
Зичимо!